Грошова допомога постраждалим у війні!
Магазин спортивного харчування Strong Life
RSS лента

"Київські солісти" памяті Богодара Которовича

 :: Повний Армагедець

Оценить эту запись
08.11.2011 в 23:48 (566 Просмотров)
сьогодні в музичному училищі був аншлаг - на класичну музику в нас ходять майже одні і ті самі, але регулярно. на всіх навіть сидячих місць не вистачило.
чотири композиціх трьох авторів - Вівальді, Шнітке і Моцарт. але де факто запамяталась божевільна музика Шнітке. Вівальді ніби взяв за ручку і повів у світ струнних з клавесином... а тоді "вальнуло"...
я не знаю, скільки пройшло часу, але це чесно кажучи жесть.... в хорошому сенсі цього слова. складна, неоднорідна драма. я не зовсім осягаю, коли говорять про образи в музиці (інша справа в літературі чи образотворчому мистецтві), але я невловимо їх відчула. оскільки музика для мене найзакритіше з мистецтв, на грані повного нерозуміння принципів і процесу творення, то я не можу і охарактеризувати, ЩО було відчутно. але це може як піднести, так і вбити (одному чоловікові якраз стало погано від Шнітке), настільки це потужно і безапеляційно.
Герман Юрійович робить щось неімовірне, коли запрошує до Полтави такі колективи. з такими композиціями. бо складнющі концерти Шнітке в нас звучали вперше. я не перестаю дивуватися цьому композитору, так само не перестаю зачудовуватися з того, як люди видобувають ці звуки з інструментів, що лежать мертвими в невмілих руках, або зі стогоном просяться, аби їх не мучили...
в сухому залишку - зовсім не позитив. скоріше емоціне виснаження. але воно того було варте...
Категории
Без категории

Комментарии