Оцінити цей запис

5 : Відмінно 4 : Добре 3 : Посередньо 2 : Погано 1 : Жахливо

...

Запис від nickeler розміщена 17.10.2008 в 09:14

як каже Черешня, накотилося... нарешті найшла 15 хвилин самотності аби написати те, що давно просилося....


Це як спроба наслухатися музики на випадок, якщо одного дня ти втратиш слух. А потім в хвилини печалі й радості згадуватимеш улюблені мелодії, думатимеш про нові, які будуть для тебе лише мерехтінням рівня звуку на моніторі. Це як намагання передивитися сотні картин, запам’ятати кожен мазок, кожну рисочку, кожен відтінок і напівтон, доки кислотні дощі не випалили очі і не зробили побляклими райдужки. Це як бажання надихатися повітрям доки твій автобус не вилетить на шаленій швидкості за межі дороги, не зіткнеться з химерною перешкодою і не спалахне, розбризкуючи навколо себе краплі плазми. Випускаючи в сизе небо кіптяву і чад бензину та мастила, що горить. Це як порив злетіти подумки до омріяних вершин, здійснити заповітну мрію, глянути в очі, сказати Слово, торкнутися, доки твій літак падатиме жалюгідні секунди у стрімкому піке, безсилий боротися з тяжінням землі. Це як крок уперед, до того, щоб зректися істини - з праху повсталий повернеться у прах. Тобі ж віриться, що душа дрібним світлячком піднесеться до теплого ліхтаря надії. Це як висмикнута сторінка з книги, на якій відбуваються ключові події оповіді. Це як ти і я. Поряд і окремо. Поза широкою і довгою асфальтною смугою, з розподільною суцільною лінією. На різних стежках, які нестерпно близько, але й невимовно далеко. Дрижання серця у виснаженому тілі, химерні стрибки тиску, напівпримарні постаті поряд, темрява і діафільм життя. Яке вже лишилося позаду. Прозовий твір так і не захотів одягати на себе сутану рими, і згорнувшись калачиком розсипався на порох. Перейти б оту суцільну смугу, проскочити швидкоплинну ріку, пережити б бадужість і сухість пустелі людських почуттів. Обрізати нитки, які тримають руки маріонетки. Це як гра ва-банк чи у російську рулетку, де або маєш все, або віддаєш останнє. А на кону найдорожче, але вже не потрібне. Як воно – бути вільним? Не опустити б крила ( забув, але їх також програно). Пісочний годинник твого часу розбився. З мелодій минулого виплітається реквієм, збереженого повітря вистачає на один вдих, а райдуга востаннє спалахує перед очима – одним кінцем п’є воду небесну, а іншим показує, де тебе чекають.

Розміщено в Без категорії

Переглядів 223 Коментарі 20

Коментарі

1. 	Завше ти так пишеш, ...проймає, до чорної душі, так глибоко лине в середину... Шось таке інколи відчувається. В основному восени - миттєво якось промайне і згасне думка - а якщо зараз кінець? От зараз поїзд зійде з рейок, і я, як і сотні інших, помру, а тут лишиться життя. І все те, що я ще хотіла зробити, завтра, післязавтра, через півроку. А робити вже нічого і не треба.
   	Запис від laithemmer розміщена 17.10.2008 в 09:32

2. 	дяки за відгук... от так і живем - в постійній думі про білого пєсця. при тому шо я по суті не песіміст...
   	Запис від nickeler розміщена 17.10.2008 в 10:34

3. 	Настрій підходящий... Якраз в тєму мені зараз... Листя за вікном осипається, легка димка навколо будинку навпроти, в приміщенні холодно і темно - мимохідь закрадається думка, що все так і має бути, і колись ми всі зникнемо водночас...як змінюються пори року, так і ми зів’янемо, пожухнемо, згоримо - лишиться невелика купа попелу від людства... І тиша нарешті.
   	Запис від laithemmer розміщена 17.10.2008 в 10:45

4. 	А вам от як бачиться зараз якщо оглянутись назад? А якщо глянути вперед? Де світліше і райдужніше? Спереді чи ззаді? Що в тумані? Майбутнє чи минуле радує?
   	Запис від черешня розміщена 17.10.2008 в 12:32

5. а воно, Чері, мабуть і там, і там однаково. тіко коли я було мале й пришелепкувате, я думало шо вірю в бога, не знало шо єсмь техногенна катастрофа і думало шо люди добрі, просто мене не розуміють. када підростаєш, розумієш шо ти просто чогось недодоганяв. в мене нема вибору окрім як жити далі. можна канешно і піти, но не хоцца чогось, шоб не пропустить чийсь концерт, чиюсь посмішку, якусь важливу розмову, якесь відчуття. от заради цього примарного сенсу і живеться. в тумані все. минуле - бо не пам"ятаю багато чого. майбутнє - бохто може точно чказати що буде завтра. є тільки сьогодні, і потрібно балувати себе дрібничками, робити приємне близьким, бо можеш не встигнути. після Мазепи Фесту 08, якшо ти його пам"ятаєш, в мене один час була фішка - "зустрінемося" і через паузу "якщо все буде добре". я просто так це сприймаю. от я не знаю від чого це залежить, просто хтось бачить один бік медалі, а мені цікавий інший. а радує сьогодні. особливо якщо гарний настрій, якісне музло у вухах, красиві люди на вулиці, золотаве листя і те.де і те.пе... радували наші посиденьки, коли ти не взяла блокнотика. заради такого і живеться....

   Запис від nickeler розміщена 17.10.2008 в 12:45

6. 	Якщо постійно обератися – голова закрутиться)) ми такі, які є. Тут і зараз. Учора була на день дурнішою, на добу добрішою. Аби зустріла себе позаторішню – не пізнала б. А світло і тепло – то брехня. вони такі, якими ми хочемо шоб вони були. Радує мить. Назавтра ти можеш про сьогоднішню радість жалкувати. Ми ж нікого не боїмся?))))) чого тоді обертаємось? Я не хо буть юлою…
   	Запис від aneisha розміщена 17.10.2008 в 12:55

7. 	aneisha, істіну глаголєш, падруга! шо там у вчора шукать? хіба архів власних помилок для поточного аналізу... а так. ну було хороше, було погане... а буде ще. все залежить від нас. навіть не від подій, а від того,як ми до них ставимося і що воно нам дає.
   	Запис від nickeler розміщена 17.10.2008 в 14:05

8. А в мене ззаду все яскраве, а спереді - туманне. Я пояснюю для себе це так: настає невизначений туманний день, я проходжусь по ньому і він залишається в минулому вже не туманним, а яскравим! Я - пензлик, вмочений в яскраву фарбу! Може і ви, коли побачите майбутнє таким, згадаєте, що ви- пензлики з оранжевою, рожевою, блакитною фарбами. Ви пройдетесь по отому туманному дню і він залишиться ззаду кращим.

   Запис від черешня розміщена 17.10.2008 в 15:12

9. Чері, не знаю, як хто, але я не люблю дивитися в майбутнє. Мабуть тому, що не люблю робити того, чого не вмію. я знаю, чого я хочу. Але майбутнього у мене в голові, як кіноплівки, де був би двоповерховий будинок, японська, або європейська машина, я - зеленоока з сильними ногами і з ще гарним, у 46 років, задом, красивий чоловік і кішка на підвіконнні, немає. я не знаю, яким буде моє майбутнє і навіть не хочу знати. бо не хочу розчаровуватись. не в ньому - у собі. я роблю сьогодні те, що хочу робити саме сьогодні і те, що думаю, зробить моє завтра комфортнішим і цікавішим. чи правильно чиню? розкажу завтра.Якщо все буде добре (с) Нік.

   Запис від aneisha розміщена 17.10.2008 в 19:23 Відновив(-ла) aneisha 17.10.2008 в 21:33

10. 	Живи сейчас. То что чуешь это путь который надо пройди. Хочешь его пройти или нет выбирать тебе. Выбор не важен. Обычно срабатывает лень. Но если видишь и чуешь что-то внутри переворачивается. Смотреть и видеть это разные вещи. А когда начинаешь видеть, нахлынивает необъяснимая тоска. Ее надо побороть. Мир намного больше чем мы на него смотрим. Все будет хорошо. Я проверял.
    	Запис від rust розміщена 19.10.2008 в 02:13

11. rust, спасіб, дядя... я знаю, що ти ТОЧНО ЗНАЄШ! і думаю, що те що ти знаєш одне з обличч Істини, яка по суті в кожного своя...але групки людей об"єеднують навколо схожих істин. Іноді так виникають релігії, іноді секти... а от такі як ми, ми ніби й однієї думки, але достатньо різні, щоб ходить до когось з чолобитними :) як кажуть, куди ми дінемя з подводной лодкт, пройдем шлях... а ота "тоска" вона по-своєму прикольна, вона дає Досвід пережитого, це не просто ковтнути таблетку, а вжити мікстурку, смак якої треба відчути... ну то таке... черешня, тут панімєш якафігня...я собі придумала сенс життя - жити від однії мрії до іншої... паралельно виконуючи з десяток дрібних попутних бажань. от я щас в процесі, поки мрія єсть...а от када її здійсню, то я даже не знаю...треба буде придумать свіжак... а певний період буде прострація. от це, здійснення мрії, це яскрава феєрія фарб попереду, десь, далеко а може не дуже. а позаду всяке було - і сіре і помальоване. при чому є такі моменти які не хочеться фарбувати, нехай живуть в площині BW... наприклад прогулянка Личаківкою в дощ... а є й такі де чорне пересилює, але міняти я б його теж не хотіла... досвід, який би він не був, я ні на що б не проміняла. от така я загадочна звірушка.

    Запис від nickeler розміщена 20.10.2008 в 11:20

12. 2 nickeler Та ну прям таки загадочная ;) Вполне разумный подход. Вот если бы мне сказали, что есть возможность прожить заново - я б наверное свихнулся. До сегодняшнего дня понаработал столько, что как подумаю, что все заново делать надо, аж левый глаз дергается, как у белки из леднекового периода. А некоторые моменты в жизни еще раз пережить...не дай бог - от боли и горя точно свихнусь. Мне всегда казалось, что такие как я, долго не живут, и потому с детства спешил успеть многое "а вдруг потом не успею?". Сейчас понимаю, что успел почти все, что хотел в жизни и то, что все, все равно не сделаю, не научусь, не посмотрю и не узнаю...но это уже не важно ;)). Нутром чувствую, что прошел рубеж после которго спешить никуда не надо. Теперь, наконец, можно спокойно, размеренно камень за камнем строить будущее, которое нам нравится или хотя бы какое получится ;)...не от меня зависит будет оно ярким или нет. Но я себе не прощу, если я даже не попытаюсь. Не вспомню кто сказал: Кто такой, человек счастливый и успешный абсолютно во всем? Это тот, кто с энтузиазмом переходит от одной проблемы к другой, притом проблем у него обычно больше чем у других и вовсе не обязательно он все их решит удачно. Все мы загадочные зверушки

    Запис від Rescue Diver розміщена 20.10.2008 в 13:59

13. 	Rescue Diver, блін скіки читаю ваші дописи, хоч під кожним підписуйся! а якшо не пробувать, то нічо і не получиться... а не завжди яскравого і хочеться...всякого і як можна різноманітнішого. негативний досвід теж досвід....без чорного не відчути білого, але кожен гріється від того, що йому по душі...
    	Запис від nickeler розміщена 20.10.2008 в 15:24

14. 	2 nickeler ой йольки-польки, моні от цих комліментів аж соромно до нестьоми... ))))))))))))))) шутка юмора
    	Запис від Rescue Diver розміщена 20.10.2008 в 15:50

15. 	http://www.poltavaforum.com/blogs/1/...va-djobsa.html
    	Запис від fragov розміщена 20.10.2008 в 19:05

16. 	fragov, спасіба, я не сліпенька...бачила. але то буде не скоро, через швидкість нету. Rescue Diver, ну зато я відверто )) жжоте!
    	Запис від nickeler розміщена 21.10.2008 в 10:20

17. 	2 nickeler Да это так - образцы сумского суржика. Мне некоторое время было интересно наблюдать за тем, как говорят люди у нас. Или вот еще, разговор 2 женщин лет 50-ти в троллейбусе: - Кумо, та приходь свіжине попоїсти, в мене ще й кохве є в гронулох. Понял, что цитата как раз подходит под определение "повний армагедець"
    	Запис від Rescue Diver розміщена 21.10.2008 в 12:27

18. 	Rescue Diver, о, кількість армагедця в суспільстві колосальна! а "на базарь по сахарь" слабо?
    	Запис від nickeler розміщена 21.10.2008 в 13:26

19. 	для початку "опатітє за проєзд"....
    	Запис від aneisha розміщена 21.10.2008 в 14:51

20. 	Відповідь: "на базарь по сахарь" ой жеж бобоньке, шо ото ви таке страшне кожите?
    	Запис від Rescue Diver розміщена 21.10.2008 в 15:29

Трекбеків

nickeler

• Реєстрація 10.05.2007
• Звідки Ви Poltava
• Дописів 969
• Записів в щоденнику 31

• Категорії щоденника

  • Головні розділи
  • Без категорії
• Останні коментарі

  • Ми - діти автор: Натка
  • це називається: дожилися до ручки автор: nickeler
  • отака х_ня малята... автор: aneisha
  • Винос Моску (про політіку) автор: Rescue Diver
  • Метасатанізм автор: Rescue Diver
• Останні записи

  • Ми - діти
  • це називається: дожилися до ручки
  • отака х_ня малята...
  • Винос Моску (про політіку)
  • Метасатанізм
• Останні відвідувачі

  • Естель
  • a_vid
  • Babaj
  • Def
  • fragov
  • laithemmer

• Архів
  <   >  Січень 2009
  Нд	Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб
  21	22	23	24	25	26	27
  28	29	30	31	1	2	3
  4	5	6	7	8	9	10
  11	12	13	14	15	16	17
  18	19	20	21	22	23	24
  25	26	27	28	29	30	31