Грошова допомога постраждалим у війні!
Магазин спортивного харчування Strong Life
RSS лента

"Той, хто пройшов крізь вогонь"

 :: Повний Армагедець

Оценить эту запись
27.01.2012 в 00:00 (1222 Просмотров)
виношу даний пост окремо за фільмову тему. бо вважаю воно того варте.

Отже, сьогодні під час першого показу в Полтаві наша невелика, але цікава ватага навідалась в Конкорд. Чомусь, я думала, що фільм будуть показувати у великому залі (хоча і там я ні разу не була ))), однак демонстрація виявилась майже камерною. Попри те, що запрошували, запрошень на всіх не вистачило, квитків теж, тому ми погодились на будь-які умови, аби туди потрапити. І дяка адміністратору, вона пішла нам назустріч і всередину ми таки втиснулися. Сидіти на сходах жодним чином не зачепило нічиєї гідності (принаймні з нашої компанії), подібний досвід ми вже мали під час вистави "Солодка Даруся". І можна сказати, так навіть веселіше.
Але по суті до фільму. Якщо коротко - достойний. Якщо детальніше, не ідеальний.
Передусім варто зазначити, що Михайло Іллєнко доволі щедро цитує сам себе. Напевно, речі повторені у цьому кіно, він вважає вдалощами попереднього досвіду (згадка про сліпого художника і картина з підписом Фучжоу, бабка-ворожка, окремі елементи сценічного антуражу, одягу, поведінки героїв). Тобто якщо ти раз бачив Іллєнкові фільми, то авторство цього абсолютно легко вгадати.
На щастя, режисер щиро попередив, що це в жодному разу не спроба переповісти справжню історію Даценка, який у фільмі взагалі не Даценко, а Додока. І любі мої, ця заувага, на мою думку, є ключовою! Українське кіно витворили такі великі ковані граблі, через які глядачі поголовно мають ґулі. Адже налаштування тут такі, що українське кіно "інтелектуальне", "для мислячих" і навіть "для вибраних". Але я хочу сказати, що цьому фільму таки вдалося трохи поруйнувати цей архетип. До сьогодні український кінематограф особисто мені видався крутою дизайнерською статуеткою на столі, замість якого насправді править шматок тонкої фанери, що стоїть на дерев"яних паличках. Тобто високе мистецтво в нас почали будувати без попсні. Типу як верхні рівні піраміди Маслоу без двох-трьох підвалин. Але ж такого не буває! Ну і ось коли вдалося сказати собі "Стоп, це історія виплетена за сюжетом, а не переказана, а не покликана навчити", тоді стало легше сприймати.
Для мене показник якості мистецького твору в широкому розумінні цього поняття - здатність всотати увагу глядача чи читача повністю. Тобто є Ти і Дійство. І попкорн поряд не відволікає ))) Ну попкорну на показі не було ) Однак випадати з реальності виходило. Більше того, в очах сусідів час від часу навіть зблискували сльози.
Найбільш сильним моментом з усього мені видалась молитва Люби до Божої Матері. Трьома мовами. Щира і самовіддана. Автору і акторці вдалося передати жертовність у цій сцені.
До речі, про мови. Спочатку це дещо напружувало, що герої говорять то українською то російською, потім з"ясувалося, що то такий задум, бо мов насправді більше і в тому відтворювалась автентика. Але в окремих місцях до цього прийому лишилися питання. Наприклад, коли син Івана починає говорити українською. Незрозуміло, хто ж навчив його, якщо мати взагалі татарка? Можна говорити про поклик крові, і прийняти цей хід з огляду на фантастичні моменти, якими то там, то тут пересипаний фільм.
Щодо акторів. Як на мене, вони підібрані дуже файно. Головний герой викликає естетичне замилування (нарешті українці зрозуміли, що імідж супермена це в принципі непогано), Іван-старший гарний з лиця, приємний і взагалі... якби частіше бував на екрані, став би місцевим секс-символом. Гарна і Люба, і Степанова дружина. І сам Степан, і полковник...
Сподобалася таки сцена Степанового божевілля, чи радше, шизофренії, де реальність сплуталася з вигадкою, а минуле і прийдешнє з тим, чого ніколи не було.
Трохи натягнуті були індіанці, але тут я думаю став першочерговим фактором відносно невеликий бюджет картини. Через те напевно, і тема лелек видавалась натягнутою і подекуди навіть смішною. Але це також можна пробачити, це ж бо тільки початок.
Можна писати і більше, але тоді певно, поламається насолода тим, хто не бачив )
Скажу резюме: вітаю Україну з цим прокатним фільмом. Бажаю, аби за нього проголосували гривнею. І ще бажаю, аби такі штуки випускали не раз на три роки, а хоча б раз на три місяці. Фільм достойний, аби його переглянути. Він не такий полірований, як попередній український подвиг "Сафо", який щоправда робили разом з іноземцями. Але якщо зважити на те, що популярна кіноіндустрія до цього в нас не була представлена зовсім ніяк, то дрібнички відходять на задній план.

ПС: а ось фота 2010 року, зі зйомок фільму.
http://photo.i.ua/user/127405/217622/5761957/

Після після слово: ааа...забула сказати про братів Капранових. вони там теж єсть. радше для антуражу, але це хороший хід конем. Капранови, у кукурудзі...дааа...
fragov, kobieta, AlexDS и 6 другим нравится это сообщение.

Обновлено 27.01.2012 в 00:03 nickeler

Категории
Без категории

Комментарии

  1. Suc -
    Аватар для Suc
    Добре написано. Підтримую!
    nickeler нравится это сообщение.
  2. kobieta -
    Аватар для kobieta
    Давно виглядала це кіно. Прокат ще триває?
  3. nickeler -
    Аватар для nickeler
    да. з 2 лютого в Котлярику
  4. kobieta -
    Аватар для kobieta
    Я б така пішла. Хто ше хоче?
  5. Fokus -
    Аватар для Fokus
    треба сходити
  6. nickeler -
    Аватар для nickeler
    але є й інші думки. для дотошних рекомендую читати гілку коментарів під статею.
    попереджую, "особо мнітєльні" можуть бути розчаровані. але якщо ви не бачите певних речей, бо ви не знаєте їх (я наприклад дечого в упор не бачила, і це окей), то можете читати. такий собі просвітницький момент. для загального розвитку, так би мовити. мені було цікаво )
    "ТойХтоПройшовКрізьВогонь" презентували в Полтаві актори, режисер та продюсер (відео) - Новини Полтавщини
  7. Олесь -
    Аватар для Олесь
    Ось і я нарешті добрався до цього кіно. Прийшов трохи раніше у Котлярик. Відразу підійшов чоловік з дружиною, який почав пред'являти претензії контролеру, що коли він був останній раз у кіно, то квиток конштував 50 копійок, а зараз 30 грн. Повеселив трохи і налаштував на оптимістичний лад. Хвилині на 10 показу зібралася вся тусовка для перегляду, щось близько 20 душ. Тепер щодо самого фільму. Українським я б його назвав з великою умовністю. Про мови тут уже говорилося. Я розумію хід режисерів, але коли українською говорять протягом 15-20% від тривалості фільму, то який він у біса український? З таким самим успіхом українським можна назвати "Брата-2" Балабанова, де звучить кілька речень українською з уст злих "американських бандерівців". Як варіант, можна було пожертвувати татарською тематикою і зробити дружину Івана українкою. Адже діалоги між ними займають чималу частину фільму. Тим паче батько дружини Івана так схожий на татарина... Якщо цигани в ролі індіанців - це ще куди не йшло, то батько головної героїні від татарина не має нічого. По грі акторів, то головні ролі зіграні дуже добре. Особливо переконливо виглядає Линецький у ролі алкаша і білочника. Такі ролі, немов для нього написані. Лінартович - харизматичний, зіграв блискуче. Дружину Івана такожж зіграно непогано. А от головний довгоносик країни - Віктор Андрієнко, у ролі командира загону літунів, м'яко кажучи, не сприймається. Елементи містики - на любителя. По п'ятибальній шкалі поставив би 4-. До рівня фільмів Янчука явно не дотягує. Мужчина, який ходив у кіно ще по 50 копійок, відразу як пішли титри виніс свій вердикт: "Б...ь, така херня. 22 роки не ходив у кіно, тепер знову не піду".
    А взагалі набагато потрібнішим був би наразі фільм, наприклад, про Крути. Ось де події, про які треба знімати кіно й показувати українцям.
  8. nickeler -
    Аватар для nickeler
    бггг, про херню це весело було!
    і в контексті цього, якщо наші кінематографісти прям щас знімуть якогось "Чорного ворона" чи "про Крути" в кіно не тільки той дядько не ходитиме ще 20 років, а й молодняк. бо не уміють наші щоб красиво, а тіки пафосно. як вам еротична сцена Люби з Іваном? ну така ж само жахлива, як і наприклад оголена натура в фільмі "Ніагара". це той випадок, коли МПХ глядача буде не тільки ховатися, а й "оказуватиме споротівлєніє". Висновок: нам треба адекватне попсове кіно. Такого рівня як "Сафо", а ще краще як "Анжеліка" і "Рембо". Для вивищення треба базу. А її нема...
  9. Олесь -
    Аватар для Олесь
    Ну так я ж і не сперечаюся, що на безриб'ї і рак риба. Продюсери фільму, обираючи історію про вождя, яка чи то була, чи то не була насправді, напевне, таким чином і хотіли досягти попсовості. Історія попсова сама по собі. Відповідно і фільм по її мотивах теж по ідеї має бути попсовим. Все-таки думаю, що після 91-го року краще Янчука українського кніо не знімав ніхто. Хіба "Вінчання зі смертю" треба глянуть якого року. Якщо гіпотетично фільм про Крути чи Чорного ворона буде знятий на рівні "Нескореного", "Залізної сотні", "Голода-33" чи "Владики Андрея", то він має пристойні шанси на успіх, як на мою думку. Але це все теорія. На практиці маєм то, шо маєм.