ОбличчяРухиЗвукиТіні

За вікном ніч.
Лобом до холодного скла. Очі - в темряву.
Повернулася зима.
Лапаті сніжинки на металевому козирьку. Засніжений двір. Поодинокі ліхтарі. Синій вогник сигналізації в машині. Світло біля під’їзду. Чорні дерева. Дроти між будинками. Таксі по дорозі. Хтось не спить на шостому. Пізно. Небо низьке. Сіре. Підсвічене.
Там - спокій.
В квартирі - тиша. Вурчить системник. По екрану - метаморфози. Змінюють кольори. Форми. Підсвічують клавіші. Стрибає зелена смужка підсилювача. Тихо.
Тихо.
Холодне підвіконня. Дихаю на скло. Веду пальцем. Як завжди - своє їм’я. Як завжди - стікає донизу великими краплями. Сумно. Боляче.
Так втомилася.
Ще місяць - і все. До Великодня. А потім - все.
"Поганих жінок на світі не існує...Жінка [живе в] багатовимірному світі...В багатовимірному все так заплутано, так непередбачувано і страшно..."
Потім стане легше.
Завжди стає легше.

Лобом до холодного скла.
Очі - в темряву.
Місто спить.
От би полетіти.
Як в тисячах побачених снів.