Не люблю я демонів, вони злять мене і викликають відразу!
Рабле
Осінь у кімнаті
На скляному кубі танцюють, переморгуючись, сонячні зайчики. Теплі й сліпучо-жовті, вони відбиваються від поверхонь полірованого каміння, виблискують всіма кольорами, і від цього кімната нагадує райдужний калейдоскоп з дрібних яскравих шматочків. Сонце заглядає у вікно, пробивається через листя дерев та напівпрозору портьєру, малюючи на столі химерний візерунок світлих і темних смуг. Світло... воно заливає все навкруги, лишаючи де-не-де сховок тіні, і підморгує, примружується й знову підморгує.
Як найсправжнісінький стробоскоп, висвічує світло величезний кристал кварцу - проміння відбивається в його різких гранях, крутиться і маленькими крапельками осідає на вузьких колючих листках пальми, що звісилася до кристалу. Блиск навколо засліплює.
З кожною хвилею ніби все більше розгорається жовта зірка - і так само горить все у кімнаті. Вже не можна витримати, щоб не прикрити очі...
Я сиджу біля вікна. У вічі б’є осіннє сонце. За вікном вітер поволі сіпає ще зелене гілля дерева. Там прохолодно, за вікном. Там вже пахне справжньою осінню - пізньою: коли руки мерзнуть і доводиться їх ховати у кишені пальто, коли під ногами шуркоче жовто-червоне листя, коли хочеться вдихати цей запах холоду і вологи й стояти, стояти, милуючись смугами осінньопофарбованих дерев...Ця осінь ще попереду, але сьогодні її запах вже є...Вже накотився на наше місто...
Дивлюся у блакитне небо - яка гарна днина. Наче навесні. Небо блакитне, сонце сліпуче, дерева зелені...Це "бабине літо"? Та? Ні? Якщо ні, то було б просто чудово, аби воно стало таким - теплим, ласкавим, сонячним і кольоровим.
Беру до рук горнятко з гарячим чаєм, дивлюся на танок чаїнок й світла на поверхні води, і розумію, що не хочу сидіти у кімнаті...Нехай вона зараз така красива, але мене тягне на вулицю, до останнього тепла, до міського шуму і на диво радісних очей перехожих, до сіро-сухої бруківки і легких подихів майбутньої пізньої осені...
На столі розкидані папери з помітками, наукові книжки з "геологічним бубном", великі папки з лекціями і журнали - все таке важливе, все потребує роботи. А я ось встаю, одягаю пальто, намотую жовтого шарфа і простую собі геть з будинку. Робота потім. Нікуди не втече.
А зараз ближче до сонця, ближче до світла...
Як найсправжнісінький стробоскоп, висвічує світло величезний кристал кварцу - проміння відбивається в його різких гранях, крутиться і маленькими крапельками осідає на вузьких колючих листках пальми, що звісилася до кристалу. Блиск навколо засліплює.
З кожною хвилею ніби все більше розгорається жовта зірка - і так само горить все у кімнаті. Вже не можна витримати, щоб не прикрити очі...
Я сиджу біля вікна. У вічі б’є осіннє сонце. За вікном вітер поволі сіпає ще зелене гілля дерева. Там прохолодно, за вікном. Там вже пахне справжньою осінню - пізньою: коли руки мерзнуть і доводиться їх ховати у кишені пальто, коли під ногами шуркоче жовто-червоне листя, коли хочеться вдихати цей запах холоду і вологи й стояти, стояти, милуючись смугами осінньопофарбованих дерев...Ця осінь ще попереду, але сьогодні її запах вже є...Вже накотився на наше місто...
Дивлюся у блакитне небо - яка гарна днина. Наче навесні. Небо блакитне, сонце сліпуче, дерева зелені...Це "бабине літо"? Та? Ні? Якщо ні, то було б просто чудово, аби воно стало таким - теплим, ласкавим, сонячним і кольоровим.
Беру до рук горнятко з гарячим чаєм, дивлюся на танок чаїнок й світла на поверхні води, і розумію, що не хочу сидіти у кімнаті...Нехай вона зараз така красива, але мене тягне на вулицю, до останнього тепла, до міського шуму і на диво радісних очей перехожих, до сіро-сухої бруківки і легких подихів майбутньої пізньої осені...
На столі розкидані папери з помітками, наукові книжки з "геологічним бубном", великі папки з лекціями і журнали - все таке важливе, все потребує роботи. А я ось встаю, одягаю пальто, намотую жовтого шарфа і простую собі геть з будинку. Робота потім. Нікуди не втече.
А зараз ближче до сонця, ближче до світла...
Всього коментарів 12
Коментарі
| мда-а-а...что такое осень...это настроение в первую очередь...хотя мне сейчас ближе ближе песенка 7-Б "и не стучись и не ломись ко мне осень, желто-рыжая тоска, холода...". даже на гитаре разучил, теперь буду играть и лето приманывать ![]() |
Запис від Tail розміщена 26.09.2008 в 10:50 |
| ![]() Кожна пора року має щось своє гарне і неповторне...Коли тепло і нема дощу, листя червоно-жовто-зелене - тоді я люблю осінь...шкода, що ніде поблизу нема лісу, із задоволенням би пройшлася. Всім раджу - якщо хандра, виходьте на вулицю, на сонце...прогулялася, і стало ще краще, і надуші так якось ..мммм..ніби впало на мене прозріння, чи Бозя погалив по голові)) |
Запис від laithemmer розміщена 26.09.2008 в 11:10 |
| хо шоб було сонечко. осіннє м"якеньке. небо водянисто блакитне. листя жовте, зелене, червоне... шарф на шиї, на голові творчий безлад. у вухах "сліп" поетів. ходити по парку - шаркати нозями по листю. от коли просинається таке бажання дуже жалкую, шо вже не маленька. тоді можна було стрибати в купи листя, розкидатись ним і сміятись. голосно-голосно. |
Запис від aneisha розміщена 26.09.2008 в 11:19 |
| ага, а как вам две прошлых недели осени? без солнца и с непрерывными дождями? ![]() |
Запис від Tail розміщена 26.09.2008 в 15:55 |
| Дуже і дуже гнітюче...хотілося ходити так, аби тебе не помічали, сидіти у темному кутку і тихо покриватися пошарово пилюкою та павутиною... Брррр...не лю дощі! Нехай осінь буде сонячна-сонячна..хоч і холодна))) |
Запис від laithemmer розміщена 27.09.2008 в 12:09 |
| мені харашо. тільки одне погано: я чогось постійно мерзла. раніше такого за собою не помічала. доктор, я скоро памру? |
Запис від aneisha розміщена 27.09.2008 в 12:43 |
| Не надейся даже, мучитись тобі довго і нудно з холодними осінями) |
Запис від laithemmer розміщена 27.09.2008 в 16:57 |
| нэ, так мо це хвароба яка?)))))) я ж раньше не мерзло. я вапше не мерзляк, а щас чогось конэчностям кирдик )))) |
Запис від aneisha розміщена 27.09.2008 в 19:19 |
| а в мене багато роботи. як не дивно, це відволікає:) |
Запис від Victorious розміщена 28.09.2008 в 23:37 |
| aneisha - мо’ подорослішала? ![]() Victorious , робота відволікає від холоду чи від прогулянок? ;) |
Запис від laithemmer розміщена 29.09.2008 в 09:36 |
| laithemmer, а шо? всі дорослі мерзляки? нє, тоді я хо назад у тепле дитинство!!! машинки, лазіння по деревах, бійки з пацанами у дворі ![]() |
Запис від aneisha розміщена 29.09.2008 в 10:03 |
| Ну я от у дитинстві менше мерзла - може тому шо у батька на руках часто сиділа?! )) Зараз тягне притиснутися тісніше до теплого - будь то хлопець чи батарея)) |
Запис від laithemmer розміщена 29.09.2008 в 12:46 |
Всього трекбеків 0
Трекбеків
Останні записи від laithemmer
- У чеканні (19.11.2008)
- 2006 (28.10.2008)
- Про "ЖЖизнь без трусов" (08.10.2008)
- Осінь у кімнаті (26.09.2008)
- Cradle Of Filth (23.09.2008)














