Весняний позитив :-)

Весна, або усім у світі керує любов...

Весна. Радісно співають птахи. Вмите теплим дощиком небо ділиться з перехожими своєю усміхненою блакиттю...

- Стій, стріляти буду!
- Стою!
- Слухай, а, може, мені, правда, стрільнути?
- Не знаю, тільки давай швидше. Бо, якщо не стрілятимеш, у мене море справ.
- Ну, тоді я стріляю.
- Та стріляй вже, скільки можна?!
- Ти впевнена?

Втомлена щоденними справами душа підняла погляд на пухкенького рожевощокого хлопчика з туго натягнутим луком, стенула плечима і побігла далі.

- Ей, куди ти? А як же: "Стій, стрілятиму"?
- Ох, не до тебе зараз, хіба не бачиш? - махнула востаннє заклопотана субстанція. Якщо вона не встигне на роботу, можуть зняти премію за присутність...

Така от весна...
...
Хлопченя нервово махнуло крильцями, роззирнулось, почухало лоба стрілою з ефірним кінчиком. Вітерець красиво розгорнув кучерики.

- Ні, це все нікуди не годиться! - сплеснуло долоньками і рвонуло доганяти душу, по дорозі натягуючи тятиву.

Тьюіть –– тоненько тренькнула підступна колючка і душа завмерла на місці. Що ж це? На небі з'явились чарівні баранці, сонце засяяло весняною посмішкою, бруньки заспівали, напинаючись новим життям. "Та ну її, ту премію! Зателефоную, скажу, що запізнюсь", - подумала душа і різко повернулась в інший бік. А там, трошки на віддалі роззиралась інша, така ж розтріпана, знервована душа зі своїм крилатим хлопчиком позаду. Погляди зустрілись. От вона! Нарешті, весна!

Пустуни з луками щасливо засміялись: таки, в світі всім керує любов! Пурхнули крилами і полетіли у пошуках нових весняних жертв. ©