Грошова допомога постраждалим у війні!
Магазин спортивного харчування Strong Life
RSS лента

Філіп Зімбардо: Як звичайні люди стають монстрами...або героями

 :: Настроєве

Оценить эту запись
Odo
05.09.2013 в 22:54 (3221 Просмотров)
Філіп Зімбардо знає, як просто хорошим людям перетворитися на поганих. У цій розмові він ділиться своїми здогадками і унікальними світлинами допитів із в'язниці Абу-Ґрейб. Далі він говорить про иншу сторону медалі: як просто стати героєм і як гідно прийняти виклик.

Філіп Зімбардо був лідером горезвісного 1971 Експеримент в'язниці Stanford - а також висновок експерта в Абу-Грейб. Його книга Ефект Люцифера досліджує природу зла, а тепер, у своїй новій роботі він досліджує природу героїзму.

Філософи, драматурги, богослови століттями ламали голову над цим питанням: що псує людей? Я задавав це питання ще як був малим. Коли ріс у Саут-Бронксі, у міському ґетті у Нью-Йорку, мене оточувало зло, як і всіх дітей, які ростуть у ґетті. І були в мене друзі, справді хороші діти, що жили за сценарієм Містера Джекіла і Містера Гайдна (за Робертом Льюїсом Стівенсоном). Тобто, вживали наркотики, мали проблеми і потрапляли у в'язницю. Деяких вбивали, і деякі самі робили це і без наркотиків.

Тож, коли я прочитав Роберта Льюїса Стівенсона, для мене це не була вигадка. Виникало лише питання, що було в тому соці? І ще одне - межа між добром і злом, як думають привілейовані, непорушна, вони - на добрій стороні, инші - на стороні зла. Я ж знав, що та межа відносна, і вона виявилась такою. Хороших людей можна спокусити переступити ту межу а за деяких, рідкісних обставин, погані дітлахи виправляються не без допомоги, виправлення чи перевиховання.

Тож, хочу почати з цієї чудової ілюзії [датського] художника М. К. Ешера. Як подивитися на неї, сфокусувавшись на білому, побачимо світ, повний янголів. Але придивімося ближче, і бачимо, що у світі з'являються демони і чорти І це свідчить ось про що:

по-перше, у світі було, є і завжди буде добро і зло, бо добро і зло - це інь і янь людської сутности; ще одне: як пам'ятаєте, улюблений янгол Бога був Люципер. Буквально, Люципер означає "світло". А в деяких писаннях означає "ранкова зірка". І він порушив волю Бога, що є найгіршою непокорою владі. А коли він це зробив, був посланий архангел Михаїл, щоб вигнати його разом з упалими янголами з раю. Тож Люципер осів у пеклі, ставши Сатаною, ставши дияволом, і зло розпочинає свою діяльність у світі.

Це парадокс, але саме Бог створив пекло, місце, де зібрано зло. Те, що він зібрав там зло, у нас не викликає захвату. Тож, ця космічна трансформація улюбленого Божого янгола у Диявола дозволяє мені зрозуміти людей, які із добрих і звичайних перетворюються на творців зла.

Ефект Люципера, хоч він і акцентує на поганому, на тому, чим можуть стати люди, а не на тому поганому, що становить їх сутність, дозволяє мені дати психологічне визначення. Зло - це здійснення влади. І ключ тут ось в чому: це стосується влади. Навмисно завдавати людям психологічної, фізичної шкоди, нищити їх мораль чи ідеї, коїти злочини проти гуманности. якщо Ви пошукаєте в Google слово "зло", слово, яке вже не має колишньої сили, то отримаєте 136 мільйонів результатів за третину секунди.

Кілька років тому - впевнений, що Вас, як і мене шокувало те, як американські солдати знущалися над в'язнями у дивному місці, протягом суперечливої війни, в Абу-Ґрейбі, що в Іраці. Там були і чоловіки, і жінки, серед тих, хто небачено принижував в'язнів. Це мене шокувало, але не здивувало, бо я бачив такі самі паралелі, коли був наглядачем у в'язниці в рамках Стенфордського тюремного експерименту.

Відразу ж, військова адміністрація Буша сказала на те....що сказала? Те, що кажуть всі адміністрації, коли скандал. "Ми не винні. Справа не у системі. Кожна отара не без поганої вівці, А військо - не без поганих солдатів". За моєю гіпотезою американські солдати добрі. Може винні пістолети. І що мені робити зі своєю гіпотезою.

Я став свідком у справі одного з охоронців, сержанта Фредерика Чипа, і таким чином отримав доступ до десятка слідчих звітів. Я мав доступ до нього. Міг вивчати його. Він до мене приходив, ми познайомилися, я мав змогу провести психологічний аналіз, і визначити, він погана вівця чи ні. І нарешті, я мав доступ до тисячі світлин, зроблених солдатами. Це світлини жорстокого і сексуального характеру. Всі вони з фотоапаратів американських солдатів. Бо кожен має цифровика, чи камеру на мобільному, вони знимкували все. Є більше тисячі зразків.

Я поділив їх на категорії. Їх автори - з військової поліції США, з резерву. Вони не солдати, котрих готували для місії. Це все відбувалося у Tier A-1 протягом нічної зміни. Чому ж? Tier A-1 - осередок військової розвідки. Це був слідчий допит. Там було ЦРУ. Слідчі з Titan Corporation, всі були присутні, у них нема інфомації про заколот. Тож, вони чинять тиск на цих солдатів, військову поліцію, щоб ті переступили межу, дозволяють зламати волю ворога, підготувати його до допиту, зламати опір, дати волю рукам. Це євфемізми, і ось як це зрозуміли. Загляньмо в те підземелля.

(Звуки фотографічного затвору ) (Стукіт) (Звуки фотографічного затвору ) (Стукіт) (Дихання) (Дзвони)

Досить моторошно. Це одне із зображень зла. Зауважте, що причиною того, що я пов'язав в'язня з одою до гуманности Леонарда да Вінчі є те, що в'язень психічно хворий. В'язень шмарувався кожного дня лайном, а вони примушували його перевертатися в пилюці, аби він не смердів. Охоронці врешті-решт назвали його "гівнюком". А чого, власне, він був у тій в'язниці, а не у психлікарні?

Ось колишній секретар оборони Рамcфелд. Він приходить і каже: "Хочу знати, хто в цьому винен. Хто паршива вівця?" Неправильне запитання. Треба його переформулювати: "Що в цьому винне?" Бо "що" може відносититься і до людей, але також і до ситуації, очевидно, все тут непросто.

Як же психологи розуміють такі зміни людського характеру, якщо взяти до уваги, що солдати були хорошими, перед тим як піти в те підземелля? Є три способи. Головний - так званий "за схильністю". Ми дивимось, що є всередині, корінь зла.

Це підґрунтя для всіх соціологічних наук, підґрунтя для релігії, до війни. Соціяльні психологи люблять казати: "Так, люди - це актори на сцені, Але треба зважати на ситуацію. Який набір персонажів? Які костюми?" Чи є продюсер? Ми цікаві до зовнішніх чинників, котрі впливають на людину - той дьоготь у бочці меду. Соціяльні психологи зупиняються тут, і не помічають того, що я помітив, коли був свідком у справі Абу-Ґрейбу. Сила у системі. Система створює ситуацію, яка руйнує особистість. І система - це правовий, політичний, економічний, культурний фон. Саме в цьому і полягає влада підбурювачів на лихе.

Тож, якщо хочете змінити людину, треба змінити ситуацію. Якщо хочете змінити ситуацію, ви мусите знати, де влада - у системі. Таким чином, ефект Люципера включає в себе розуміння перетворень людського характеру під впливом цих трьох факторів. І це динамічна взаємодія. Що люди привносять у ситуацію? Що ситуація робить з ними? І що то за система, яка створює і обслуговує цю ситуацію?

Моя книжка "Ефект Люципера ", нещодавно видана, якраз про те, як зрозуміти, чому люди стають злі. У ній те, про що я сьогодні розповідаю. "Ефект Люципера" Доктора З. також фокусує увагу на злі, чи справді в людині є закладена необмежена здатність псувати чи облагороджувати, робити турботливими чи байдужими, надихати чи спонукати до руйнації. Ставати лиходіями. І те хороше, до чого я хилю, ця здатність може допомагати ставати героями. Ось прекрасний комікс із Нью-Йоркера, який підсумує всю мою розмову: "Я ні хороший коп, ні поганий, Джероме. Як і ти, я вибухова суміш хороших і поганих рис, що поєднуються або ж ні, залежно від ситуації". (Сміх)

Є дослідження, дехто з вас, думаю, знає, але дуже мало людей коли-небудь читали історію. Ви дивилися фільм. Це Стенлі Мілґрем, єврейський хлопчик із Бронкса, і він запитав, "А міг би Голокост статися тут, у наш час?" А люди кажуть: "Ні, це нацистська Німеччина, це Гітлер, це 1939 рік". Він сказав: "Так, але уявімо, що Гітлер запитав вас, "Ви б ударили струмом незнайому людину?", "Та ви що!; тільки не я; я ж хороший". Він сказав: "Створимо вам таку ситуацію, і побачимо, що ви зробите".

І ось що він зробив - перевірив 1000 простих людей. 500 із Нью-Гейвена і Коннектикута, 500 із Бриджпорта. В оголошенні йшлося: "Психологи хочуть зрозуміти пам'ять. Ми хочемо поліпшити людську пам'ять, оскільки пам'ять - це ключ до успіху". "Ми дамо вам 5$ - 4$ за ваш час. Студентів просимо не турбувати. Розшукуємо чоловіків віком від 20 до 50 років". У подальші дослідження вони залучали жінок. Звичайні люди: перукарі, службовці, білі комірці.

Тож, ви зголошуєтеся, один із вас буде учнем, а инший буде учителем. Учень - добродушний хлопець середнього віку. Його прив'язують до електрошокера у сусідній кімнаті. Учень може бути як середнього віку, так і двадцятилітнім. І один із вас отримує вказівку від чоловіка у лабораторному халаті: "Ваша робота як учителя - подавати цьому хлопцеві навчальний матеріял. Виконує добре - хваліть. Виконує погано, тисніть кнопку шокера. Перша кнопка - 15 вольт. Він навіть цього не відчує". Це ключ. Все зло починається з 15 вольт. Наступний крок - инші 15 вольт. Проблема в тому, що наприкінці - 450 вольт. Під час всього цього хлопець кричить: "У мене хворе серце! Я здаюся!"

Ти хороша людина. Відповідно, ти протестуєш. "Пане, хто понесе відповідальність, якщо із ним щось трапиться?" На це експериментатор відповідає: "Не хвилюйтеся, я нестиму відповідальність. Продовжуйте, вчителю". І ось питання, хто дійде аж до 450 вольт? Зауважте, коли напруга сягає позначки 375, тут вказано "Небезпечно. Серйозний шок". Коли сягає сюди, ось позначка "XXX" - порнографія влади. (Сміх)

Тож, Мілґрем питає 40 психіатрів: "Який відсоток американців дійде до кінця?" Вони сказали, що тільки один відсоток. Тому що це садистська поведінка, і ми знаємо, психіатрія стверджує, що тільки один відсоток американців мають садистські нахили. Гаразд. Ось дані. Гіршого і не подумаєш. Дві третини дійдуть аж до 450 вольт. Це було тільки одне дослідження. Мілґрем провів понад 16 досліджень. І гляньте на це. У 16 дослідженні, де ви бачите як хтось такий, як і ви, проходить весь шлях до кінця, 90 відсотків проходять весь шлях. У п'ятому дослідженні, якщо бачите людей, що протестують, то 90 відсотків бунтуватимуть. А як щодо жінок? Дослідження 13 показує, що не инакше як у чоловіків. Так, Мілґрем оцінює кількість зла ступенем бажання людей сліпо підкорятися владі, аби пройти весь шлях до 450 вольт. І це як пульт управління людством. Пульт, у тому сенсі, що можна майже будь-кого примусити слухатись, від більшости, до окремих осіб.

Але які зовнішні паралелі? Ці ж дослідження штучні. Які їхня відповідність справжьому світові? 912 американських громадян вчинили самогубство або були вбиті своїми родичами і друзями у джунґлях Ґайяни, 1978 року, бо вони сліпо підкорялися своєму пасторові - не священикові, а пасторові, препод. Джимові Джонсу. Він переконав їх вчинити масові самогубства. Тож, він - сучасний прояв ефекту Люципера, Божий чоловік, що стає Янголом Смерти. Дослідження Мілґрема спрямовані на особисту владу задля контролю людьми. Більшу частину свого життя ми перебуваємо в установах, закладах, Так, Стенфордський тюремний експеримент є вивченням впливу влади, що мають установи, на людську поведінку. Цікаво, що ми зі Стенлі Мілґремом були однокласниками у школі Джеймса Монро, у Бронксі, 1954 року.

Дослідження, про яке мова далі, я провів зі своїми дипломантами, з Креґом Гейні зокрема, Ми також почали роботу з оголошення. Ми не мали грошей, тож подали дешеве коротке оголошення, ми шукали студентів для вивчення тюремного життя. Зголосилося 75 осіб , ми дали їм тести, провели інтерв'ю. Обрали 24 людей: найзвичайніший, найздоровіших. Навмання призначили когось в'язнем, когось охоронцем. Тож, першого дня в нас були добрі овечки, це ми знали напевно. Помістимо їх у погану ситуацію.

По-друге, не було різниці між хлопцями, що стануть охоронцями, і тими, що стануть в'язнями. Тим, що мали бути в'язнями, ми сказали "Сидіть вдома у свої гуртожитках. Експеримент почнеться в неділю". Ми не сказали їм, що міська поліція прийде до них і по-спражньому арештує. (Відео) Студент: Зупиняється поліцейська машина, поліціянт підходить до дверей, стукає і каже, що прийшов по мене. Вони одразу витягли мене з дому, повалили на машину. То була справжня поліцейська машина, справжній поліціянт, а на вулиці були справжні сусіди, і вони не знали, що це був експеримент. І всюди фотокамери, довкола сусіди. Мене посадили до авта, повезли через Пало-Альто до поліцейського відділку, відвели у підвал і замкнули у камері. Мене взяли першим, тому помістили у камеру, що нагадувала кімнату із заґратованими дверима. Вона не була схожа на справжню тюрму. Мене замкнули у тій принизливій дірі. Вони поставилися надто серйозно до того експерименту.

Філіп Зімбардо: ось ув'язнені, яких знеособлять. Вони стануть числами. А тут охоронці із символами влади і анонімности. Охоронці примушують ув'язнених чистити туалети голими руками, чи виконувати инші принизливі завдання. Їх роздягають. Піддають сексуальному насиллю. Створюють принизливі ситуації, як, наприклад, змушують в'янів імітувати содомію. Ви бачили імітацію феляції у солдатів в Абу-Ґрейбі. Мої охоронці дійшли до цього за п'ять діб. Реакція на стрес такою була стрімкою, що нормальні юнаки, з міцним здоров'ям, мали нервові зриви вже через 36 годин. Експеримент закінчився через шість днів, вийшовши з-під контролю. П'ятеро молодиків отримали емоційні зриви.

Чи є важливим те, що коли вояки йдуть у бій, то змінюють свій зовнішній вигляд? Чи змінює щось те, що вони анонімні, у їхньому ставленні до жертв? Як відомо, у деяких культурах, коли йдуть на війну, то не змінюють вигляду. В инших, розмальовуються, як у "Володарі мух" У деяких носять маски. Багато де, солдати анонімні в уніформах. Антрополог, Джон Вотсон, виявив 23 культури, виокремивши 2 типи показників. Чи змінюють вони вигляд? 15. Чи вони убивають, мучать, калічать? 13. Якщо вони не змінюють свого вигляду, то тільки один з восьми убиває, мучить або калічить. Ключовими є червоні числа. Якщо вояки змінюють вигляд, 12 із 13 - а це 90 відсотків - убивають, мучать, калічать. І це сила анонімності.

Що ж то за сім соціяльних процесів, котрі підливають оливи до полум'я зла? Бездумно роблять маленький перший крок. Дегуманізанія Инших. Знеособлення Себе. Розмивання особистої відповідальности. Сліпа покора владі. Некритичний послух груповим нормам. Пасивне толерування зла через бездіяльність або байдужість.

Так буває, коли ти опиняєшся у новій, незнайомій ситуації, то моделі звичних відповідей не працюють. Твоя особистість і моральність не задіюються. "Немає нічого простішого, ніж осудити злочинця; і нічого складнішого, ніж зрозуміти його" - так каже нам Достоєвський. Розуміння - це не випрадання. Психологія - не "виправд-ологія".

Так, соціологічні і психологічні дослідження показують, як звичайні, хороші люди можуть змінюватися і без наркотиків. Вам їх не потрібно. Просто треба соціально-психологічні процеси. Паралелі зі справжнім світом? Порівняйте ось це: Джеймс Шлезінґер - і я вже на цьому завершуватиму - каже: "Психологи намагаються зрозуміти, як і чому особи і групи, які зазвичай діють гуманно можуть часом діяти инакше за певних обставин". Це ефект Люципера. І далі він каже: "Стенфордський експеримент дає повчальну історію для всіх військових операцій". Якщо ви дасте людям силу без нагляду, це вірний шлях для зловживань. Вони це знали, і допустили це.

Один звіт, розслідування генерала Фея, твердить, що винною є система. І у цьому звіті йдеться про те, що це саме середовище і породило Абу-Ґрейб, невдале лідерство спричинилося до таких зловживань, а ще той факт, що воно приховувалося вищою владою протягом тривалого часу. Ці зловживання тривали три місяці. Хто за цим пильнував? Ніхто не пильнував, думаю, спеціяльно ніхто не пильнував. Охоронцям просто дозволити робити таке, бо знали, що в ті підземелля ніхто ніколи не спуститься.

Тут потрібно зважити на зсув парадигм. Це зсув незалежний від медичних моделей, що зосереджуються тільки на окремій особистості. Це рух до такої моделі соціяльного здоров'я, котра містить ситуаційні і системні відхилення. Залякування - це відхилення. Упередження - відхилення. Насильство - відхилення. З часів Інквізиції, ми намагались подолати проблеми на особистіному рівні. І знаєте? Не змогли. Олександр Солженіцин сказав: "Межа між добром і злом є у серці кожної людини". Це означає, що та лінія - не зовні, а всередині. Це рішення, яке ти сам маєш зробити. Це особиста справа.

Тож, скоро завершуватиму, але на позитивній ноті. Героїзм - протиотрута від зла. Виховувати героїчне мислення, особливо у наших дітей, у нашій системі освіти. Прагнемо, щоб наші діти знали "Я герой і я чекаю, я чекаю саме на ту ситуацію, і вона прийде, і я діятиму героїчно". Усе моє життя надалі - це бути осторонь від зла, у якому я жив ще із дитинства; це розуміти героїв.

Банальна суть героїзму у тому, що героїчні вчинки роблять звичайні люди. На противагу книзі Ганни Арендт "Банальність зла". Наші традиційні суспільні герої - це все не те, бо вони всі виняткові. І навколо цієї винятковости побудоване все їхнє життя. Ось чому ми знаємо їхні імена. Герої наших дітей є також не тими героями, бо вони мають надприродні таланти. Ми хочемо, що наші діти зрозуміли, що більшість героїв - звичайні люди, а надзвичайним є геройський вчинок. Це Джо Дарбі. Він той, хто припинив злочинства, які ви бачили, бо коли він побачив ті світлини, передав їх старшому слідчому. Він був рядовим і зупинив це. Він герой? Ні. Його довелося переховувати - натовп хотів його смерти, а згодом і матері, і дружини. Він переховувався три роки.

Це жінка, яка зупинила Стенфордський тюремний експеримент. Я казав вам, що експеримент вийшов із-під контролю, так от я тоді був тюремним наглядачем, і ще не знав, що він вийшов з-під контролю. Мені було байдуже. А вона прийшла, побачивши ту божевільну, сказала: "Те, що ви робите, хлопці, жахливо". Вони не в'язні, а вони не охоронці, вони хлопчики, а ви несете відповідальність". І наступного дня я зупинив експеримент. А наступного року я з нею одружився. (Сміх) (Оплески) Очевидно, я тоді опритомнів.

Тож, ситуції мають силу, але, справа в тому, що одна і та сама ситуація, може як запалити ворожість в декому із нас, перетворити нас на носіїв зла, так і здатна надихнути когось на героїзм. Одна і та ж ситуація. Ви або на одній стороні, або на иншій. Більшість людей винні у злі бездіяльности, ще ваша мама казала: "Не втручайся в те, що тебе не стосується". А вам варто відповісти: "Мамо, людство мене стосується".

Отже, психологія героїзму це - за хвильку вже завершимо - як заохотити дітей на нових курсах героїв, які ми розробляємо з Метом Ленґдоном - він проводить геройський майстер-клас - розвивати героїзм, самоідентифікацію "я герой, я чекаю", навчати. Аби бути героєм, ти повинен знати, чого не слід робити, тому що ти завжди йдеш проти групової покори. Герої - це звичайні люди, але їхні вчинки незвичайні. Це люди в дії.

Героїзм включає два ключові пункти. А) ти маєш діяти, коли инші пасивні. Б) ти маєш діяти соціоцентрично, а не егоцентрично. На завершення, історія, яку дехто з вас вже знає, про Веслі Отрі, героя Нью-Йоркського метра. П'ятдесятирічний будівельник, афро-американець. Він стоїть у метрі на платформі, в Нью-Йорку. Білий хлопець падає на рельси. Поїзд наближається. Поряд 75 людей. Ви знаєте, вони заклякли. Він мав причини не втручатися. Той хлопець білий, а він чорний, до того ж у нього двійко малих дітей. Та він залишає дітей з незнайомцем, що стоїть поряд, стрибає на колію, кладе того хлопця між рельси, лягає зверху, поїзд проходить над ними. Веслі і той хлопець - 52 сантиметри разом. А просвіт між поїздом і землею 53 см. Ще б один сантиметр - і йому б відтяло голову. І він сказав: "Я зробив те, що будь-хто може". Що тут такого? Стрибнути на рельси.

Моральною вказівкою є "Я зробив те, що кожен мусить". Одного дня ви опинитесь у новій ситуації. Підете одним шляхом, нестимете зло. Зло, у значенні, що будете як Артур Андерсен. Дуритимете, заохочуватимете залякування. Друга дорога - будете винні у пасивній бездіяльності. Третій шлях - стати героєм. Питання, чи готові ми піти шляхом звичайних героїв, чекаючи саме на ту ситуацію, яка настане, і тоді можна буде задіяти героїзм? Це може статися тільки раз у житті, проте, коли ви її проґавите, завжди шкодуватимете, що не стали героєм, а втратили свій шанс. Тож, треба думати, а тоді діяти.

Я дякую вам. Дякую. Дякую. Опираймося владі зла, вдома і в усьому світі. Зосередьмося на хорошому. Плекайте повагу до особистости, справедливости, миру, навіть усупереч нашим чиновникам Дякую. (Оплески)

http://www.ted.com/talks/lang/uk/phi...y_of_evil.html
Категории
цікавинки

Комментарии