Навкруги дибілоїди або погляд у тераріум!

Я все зрозумів! Їх не так і багато, просто вони як і належить ідіотам постійно нагадують про себе наче геморой й мельтушать перед очима не забуваючи проявити своє єство. Ідіот один, а від його бекання вже в очах троїться!

П.С: Не плутати ідіотів з моральними виродками! Останніх нажаль ще більше...

П.С2: До речі рівень IQ - ще не показник розумності чи навпаки. Адже рівень IQ - це лише десь 1/4 чи навіть 1/6 від розумових здійбностей людини, тобто це лише аналітичні здібності! Хоча статистика всеодно сумна. Кому цікаво - раджу прочитати Роберт Дж. Штенберг "Інтелект, що приносить успіх".

Після деякого часу спостерігань за цими прямоходячими виявив цікаву аномалію:

Будь-яке навантаження їх зкисшого мозку викликають ще більшу помутнілість розуму! Ні... стривайте... термін "розум" в даному випадку просто наруга над іншою частиною населення планети Земля! Замінемо його на "сприйняття". Отже, заклик із оточуючого світу, який мав би людину розумну підштовхнути на переоцінку понять та поглядів, змушує ідіотів ставати на чотири лапи!

ДЕНЬ 16.

Спостереження не припинялися на довгі проміжки часу. За час спостережень була виявлена аномальна активність в тератіумах. На мій подив, вся начинка тераріумів проявили певну згуртованість, що проявилась в спільній бігатні на четвиреньках й гигиканні над своїм убозтвом! Деякі найбільш збуджені пускали з рота піну й давились слиною намагаючись ворушити своїми отрафованими як і їх мозок язиками. Під час таких потуг, всі інші бідолахи дригали головами в його сторону і склалося враження, що це був наче знак схвалення. Що вразило так це те, що між тими неконтрольованими рефлексами описанними вище, всі як один пристально дивились через скло й навіть здавалося, що в такі моменти вже не чути свисту в їх кулеобразних діжках, що ледь тримаються на плечах. Але довгоочікуваному блиски в очак проявитися не вдалося.

На даному етапі залишається тілки... та що там... бити їх електрошоком, адже треба й нам якось розважатись! Та їх як видно цій лоскіт лише бадьорить бо обличчя ідіотії на їх писках проявляється як найкраще. Але декого прийшлось ізолювати, адже неконтрольована діяльність рухового апарату через пошкодження мозку може йому нанести великої шкоди через надмірну збудженість.

NB:

Ідіот завжди суне носа у будь-яку розмову будь-якої групи людей, навіть якщо тема розмови йому не знайома (що й не дивно) чи не цікава - не важливо, головне - гигикнути, відригнути й піти собі далі озираючись на мовчазну та зовсім не здивовану компанію. Десь чув такий вислів: "Дехто приховує свої думки, інші - їх відсутність", так от, ідіоти не цураються не приховувати друге. Чого він від цього чекає? Та мабуть сміху й посмішок оточуючих. Він вважає, що він гуморист (чи що там ще може у нього в голові), але кожний, хто дивиться на це й усміхається подумки каже: "Шкода бідолаху". Інші ж, на обличчя котрих усмішки не з'явилося, подумки, а інколи й вголос висказуютсья щось накшталт: "Пішов геть тупий виродок!". Останнє є наслідком тимчасової непоінформованості цих людей про ступінь деградації тієї людини. Але вже іншим разом, ці люди також будуть дивитись на нього з усмішкою...

ДЕНЬ 18.

Два дні в тераріумах царювала яскраво-виражена ідіотія.

На сьогодні констатую деяку зміну в поведінці певної частини досліджуваної маси, а саме:
1. На зміну аномальної активності прийшла аномальна пасивність. Ідіоти в’яло вештаються від скла до скла, зрідка пускаючи пузирі через порожнину рота із порожнини черепної кістки. Хоча їхнє рефлекторне гигикання має місце бути, але науковий склад вже давно його не помічає, як і цокання того годинника, що висить над тератіумами.
2. Пересування на чотирьох лапах залишилось незмінним. Мабуть так їм зручніше або вони й досі вважають (здається тут я їх переоцінюю), що то вони ступили на нову ланку еволюції. А як сказав Ерріо: «Традиція – це прогрес в минулому; в майбутньому прогрес стане традицією».
3. Згуртованість деякою мірою лишилась, але спір про лідерство вже вчух. Наче до останнього, що хоч якось цікавило їх - вони стали байдужі, як і до всього навколишнього світу. Хоча маю надію, що на примітивному рівні, все ж щось привертає їх увагу, про що свідчить групове колупання у фекаліях, нещодавно ізольованих екземплярів. Невже це знов таки традиція? Чи навіть сум? Або ж наслідування, про яке мова йде нижче? Зарано щось казано напевне…

Радує те, що їм притаманне наслідування деяких дій розумних представників людства (хоча своїх побратимів-ідіотів вони також не цураються)! Шкода тільки, що як і властиво ідіотам, цей досвід вони так і не навчилися використовувати належним чином, а знову ж таки перетворили його на своє сумнозвісне гигикання.

Але… надія помирає останньою…

ДЕНЬ 19.

В тераріумі спостерігалось короткочасне оживлення маси, але воно нажаль не стосувалось клітин мозку, а скоріш являло собою неконтрольовану діяльність рухової та травної систем.

Але мушу визнати, що дехто із піддослідних все ж намагався напружити вміст свого "ведерця". В результаті чого правда було досягнути дві наступні цілі: 1) витиснення кисню із черепної коробки й відповідно утворення вакууму; 2) загазованість тераріуму.

Для людини розумної такий результат звісно був би м’яко кажучи сумнівний… але сусіди по тераріуму, своїм топтанням на місці та дружнім випорожненням прямих кишок через ротовий отвір, явно схвалювали те що відбувалося.