покоління формату А4

they shall not grow old, as we that are left grow old;
age shall not weary them, nor the years condemn
at the going down of the sun and in the morning
we will remember them

у нас немає доказів, що люди, яким зараз 23-27 років, складають окреме покоління -- принципове відмінне від всіх, кому зараз 22 або 28. покоління, про яке ми тут зібралися поговорити, не має настільки характерних особливостей, як baby-boomers або шістедесятники, щоб твердо і впевненно зайняли свою нішу в історії існування, тому важко передбачити, що воно залишить по собі. припущення, що таке покоління взагалі існує, не базується ані на фактах, ані на прискіпливому аналізі, ані на таємному знанні. тому весь цей матеріал варто вважати дилетантскьою спробою написати невідомо шо невідомо про шо, висловити щось ефемерне і невловиме про шось ше більш ефемерне і невловиме

реальність цього покоління неможливо довести, якшо знаєш хіба шо з десяток людей приблизно цього віку -- абсолютно непрезентативну кількість. тому, шоб нічого не доводити, ми його просто вигадаємо


беручись до розповіді про вигадане покоління, ми виходили з видуманої нами, досить спірної ідеї про те, яким важливим у житті кожної людини є період, коли їй 13-16 років. саме тоді, вирішили ми, у морально-етичному розумінні /як споживача певних суспільних цінностей/ людину можна порівняти з порожнім сосудом, куди суспільство намагається терміново напхати свої ідеологічні та світоглядні погляди, *што такоє харашо і што такоє плоха*

процес пхання розтягнутий у часі, проходить непомітно і практично безболісно, і, як наслідок, розділяє напівдорослих людей призивного віку на дві нерівні категорії. більшість засвоює запропоновані цінності, погоджується з ними, знаходить власне місце у загальній системі координат і визначає попередній, умовний вектор, подальшої поведінки

`я хочу бути тим-то. мати те-то. досягти цього так-то`
інша, значно менша група підлітків, зрозумівши, які цінності пропонує їм суспільство, з тих або інших причин та через особливості психіки відмовляється від загальнопрпонованого і шукає своє місце поза межами загальноприйнятої системи координат.

стовідсоткові нон-конформісти при такому розташуванні знаходилися б у квадранті мінус-мінус/ дехто навіть намагається вибудувовати власну, альтернативну систему координат або запропоновувати свою нульову точку/. проте, навіть не погоджуючись із запропонованими орієнтирами, нон-конформісти знають про загальні цінності і будь-якої миті можуть перевірити власне місцезнаходження по відношенню до суспільних осей Х та У.

для вигаданого покоління період, описаний нами вище, припав на часи, коли ідеологічно сталого суспільства у класичному розумінні не існувало. така вже доля випала на голови тодішніх підлітків -- розвиватися посеред повної анархії і тотальної дезорієнтації. куди ми йдемо? шо треба робити зараз, шоб жити завтра так, як ти хочеш? як саме ти хочеш жити завтра? на ці питання не було відповідей у 1987-1991 роках /можливо, навіть десь до 1994/ панівна до того ідеологічна система координат -- радянська -- зникала. чіткий обмежений набір -- МГУ, партквиток, робота за кордоном -- що його пропонувала радянська ідеологія, знецінювався; стара система була вже безсилою нав`язати свої цінності, не маючи ані привабливих ідей, ані засобів проштовхнути щось непривабливе у порожні сосуди.

нова ж ідеологічна система ще тільки формувалася, була розмитою і невпевненою у собі, тому також не здатна була нав`язати або хоча б запропонувати. проте важливим це було далеко не для всіх. попереднє покоління на такому зламі часів швидко зорієнтувалося і пересіло з крісел секретарів райкомів до крісел перших осіб банків, приватних фірм та телерадіокомпаній -- це була лише нова форма досягнення старих ідеологічних цілей. молодшому ж поколінню було не до ідеології. коли ж прийшов їхній час заповняти сосуди -- десь на середині дев`яностих -- вакуума вже не було.

нова /назвемо її умовно - капіталістична/ система окріпла вже достатньо, щоб рішуче насаджувати свою систему координат. у ній підліткам пропонували стати рекетирами або юристами, шукати щастя там, де можна повніше реалізувати засвоєні капіталістичні цінності. нова система мала напоготові й засоби досягнення цього -- повернення елітних учбових закладів, чітку градацію спеціальностей на перспективні, бажані, корисні, досяжні, розшарування суспільства, яке дозволяло точніше візначити пріорітети і бажання

суспільна світоглядна анархія зачепила лише одне, вигадане нами покоління

колишні підлітки подорослішали, закінчили випадкові вузи і влаштувалися на роботу
спробуємо описати, якими вони є сьогодні

це покоління не може зосередитися на власній кар`єрі, оскільки не бачить кінцевої мети, так само, як і не може виконувати роль тупих виконавців на нецікавій роботі заради чогось, щоб було б цікавим поза роботою -- будь-яка робота є нецікавою, немає взагалі нічого цікавого ані на роботі, ані поза нею. вони не заощаджують, тому шо не знають, навіщо це робити -- ані кришталеві люстри, ані лімузини не приходять їм у снах. вигадане покоління не зовсім вербальне, але й не до кінця цифрове. воно з однаковим успіхом може читати зі звичайного паперу та з екрану монітору -- і з однаковою важкістю втримує увагу після першої сторінки.

формат А4 є одиницею виміру його уваги у читанні і спілкуванні. А3 вже втомлює. воно трошки грається в ігри, трошки слухає музику. трошки курить

проте ризикнемо в черговий раз припустити, шо ані амфетаміни, ані мп3-плеєри, ані мобільні телефони, ані макдональдси, ані свобода слова, ані зоряні війни не стануть, на нашу думку, характерною рисою тих, кому зараз від 23 до 27. хіба шо не знайдеться геть нічого іншого, шоб їх охарактеризувати

наше вигадане покоління все ще залишається підлітком, який продовжує чекати,коли ж суспільство розкладе перед ним свої цінності, шоб примірити їх до себе. але цього не станеться. як у 25 неможливо навчити людину говорити, так само неможливо у 25 почати ліпити з неї члена суспільства або його ворога

це вічно молоде покоління. воно не розчаровується, але й не прагне. воно не опинилося в мейнстрімі, але й не занурилося в андеграунд. воно ретельно перебирає все, шо потрапляє до рук, але ні до чого не прикипає серцем. воно може робити все, але не може з`ясувати, шо б воно хотіло робити

воно не накладає на себе руки, коли чогось не досягає, але й не пригає від щастя, коли досягає. воно втрачає смак ще до того, як скуштувало. існування вигаданого покоління можна відчувати, але його представників важко спіймати на гарячому. воно є, і, одночасно, його немає

- треба писати,- рішуче відреагував один двадцятип`ятирічний знайомий, почувши про нашу ідею. - уявляєте, які будуть наслідки для суспільства!!! ціле втрачене покоління!!!11
- а ти сам себе до нього відносиш
- я - ні

© giggster (http://giggster.livejournal.com/)