06.08.2012 в 22:32 (1512 Просмотров)
пусте
повір мені, я вже звикла
до того,
що постійно стою сама серед цих безкінечних площ
і що літаки надвечір нахабно влітають у наші вікна
(і опівночі піде дощ)
повітря
розпечене наче масло
захлинуся ним
і буду стікати вниз
поки світло в твоїх очах нарешті не згасне
поки нам не відкриють небесних довічних віз
гроза
(це вже серпень, тепер я знаю):
світло й вода
і найкраща з усіх неіснуючих в світі планет
тільки боже, я тебе про одне (востаннє) благаю
увімкни мені інтернет