Грошова допомога постраждалим у війні!
Магазин спортивного харчування Strong Life
RSS лента

Похід. Частина перша.

 :: Uksus

Оценить эту запись
27.12.2007 в 00:43 (699 Просмотров)
Іду в Фуршет за вологими серветками. Йде дощ, але такий, що не хочеться повертатися додому за парасолею. Посмішка не злазить з вуст. Не уявляю, як пройде спілкування з природою під дощем протягом трьох діб. Посмішка щаслива і трохи істерична.
Рюкзаки зібрані, кепка знайдена, виходимо :) Тим часом вже скінчився дощ і з приходом на місце зустрічі виявляється, що все вийшло так, як загадувалося: завдяки крапелькам, що так невпинно падали з неба майже цілий день, якісь люди відмовилися від байдарок і ми тепер всі нормально розмістимося. Не доведеться тіснитися і перевантажувати двомісну байдарку трьома людьми, рівно як тримісну – чотирма. Нас десятеро, байдарок чотири. Проста математика :)
Люблю всіх, з ким їхала в похід. Цікаві розумні люди. Товариство, спілкування з яким я завжди чекаю з радістю. Патрон розповідає про свою подорож Кримськими горами. Як же ж хочеться стати туристкою!
Дісталися річки і відразу побачили на протилежному березі дерев’яну церкву. Думається мені, таких небагато залишилося. Озираюся і стає боляче за нашу недбалість, за незбереження культурних скарбів, але наближення до цього місця стирає всі емоції крім захоплення. Вона така … від неї пахне старістю, містичністю і величчю. Даху немає. Над головою, в центрі церкви діра, здається, восьмигранна. Досить нерівна, стіни похилилися. Долівка – окремі дерев’яні бруски і трава. Де-не-де залишилися грати на вікнах і, здається, було ще скло.

Залишатися тут на ночівлю однозначно не хочеться. Пригадується Вій і ще пахне навозом. Місцеві корови тут п’ють водичку з річки дорогою додому.
Вирішуємо трохи проплисти річкою в пошуках гарної місцинки для ночівлі. Ми швидкі: спустили байдарки на воду ще до темна. А ось плисти було тяжко. Річка мілка і вся порізана корягами. Треба було вчасно повертати, а це не так то і просто, якшо вперше в життя тримаєш в руках весло.
Дісталися симпатичної галявини. Намети, вогнище, горілка з томатним соком. Розмовляємо, сміємося, бігаємо лугом з кущами-привидами. Я – спати, а решта (майже всі) влаштовують змагання по греблі на байдарках вночі, поміж всих отих коряг. Вранці Сара питається, як вона втрапила в намет :) А ще ж розмовляла зі мною перед сном…
Перший день походу. Відкриваю очі від світла і розмов. Ромчик не спить. Ромчик активний. Чого його ото не спати зранку? А я рада. Мій біологічний годинник волає, шо зараз саме той час, коли варто прокинутися. Вмитися річковою водою, почистити нею зубки … ммм … смакотааа. Згадую Сененко і чоловіка, який процідив, прокип’ятив воду з річки і випив, після чого втрапив до лікарні майже на два місяці. Реанімація і всьо такоє. Ці думки будуть супроводжувати мене весь час, але я знаю, що під час цього походу ніякий шкідничок до мене не втрапить.
Майже відразу Сарочка вилазить з намету. Готуємо сніданок і купаємося в прохолодній чистющій і швидкій воді річки.
Нагодувалися, повантажилися, пливемо. До обіду я відпочиваю. Оглядаюся навкруги, стежу за рухами тих, хто гребе. Краса.
Перша зупинка. Піщаний пляж, за ним декілька дерев, потім луг і далі - хвойний ліс. По боках – річка. Дивимося на карту і приблизно визначаємо місце нашого знаходження. Річка – змія, і ми нею будемо плисти, а виявляється пішки, навпростець – швидше.
Я сідаю за весло. Відразу розумію, що руки мої не пристосовані до греблі. Швидко м’язи німіють від напруження, більше я їх не відчуваю. Але ж як сказав Одо, жінки схильні до перфекціонізму, тому гребу далі і радію, що я такий молодець :) Згодом, Патрік назве мене моторчиком. Гги. Краще похвалити він мене просто не міг.
Ромчик з Іваном забрали в мене горішки і під час втечі від нас наткнулися на гарно приховану водоростями корягу і порвалася їх байдарка. Штопали-клеїли десь годинки з дві.

Випили згущенки, відпочили і далі.
Гарний пляж з обривом для стрибків у воду, купа оводів, обідаємо. Після обіду стало зрозуміло, що треба перерозподіляти сили. Похідчани виглядали досить змученими. Але моя черга відпочивати. Ура :) Пливемо поміж крутих високих берегів, на яких стоять сосни. Інколи з’являються люди. Десь недалеко якесь поселення. Бачимо піщану гору. Стоїть берег-велетень, з нього певно, прекрасний краєвид. Причалюємо. Видираємося на гору. Краєвид дійсно пречудовий. Маленька фотосесія.



Гора полосата :) З білого пісочку порізаного червоним. Пісок пухкий і вологий. Стрибаємо, як в дитинстві, коли грали в царя гори на левадських пісках.
Категории
Зі старого. , Де була, шо бачила

Комментарии

  1. fragov -
    Аватар для fragov
    А що за кумпанія? Самі збиралися чи були експерти?
  2. Uksus -
    Аватар для Uksus
    Люди різні були.
    Половина, в т.ч. і я, вперше сплавлялися, але були і досвідчені, що кожного року влаштовують собі такий відпочинок. Інструкторів серед нас не було, але одна дівчина по роду занять пов’язана зі спортом і змаганнями різними, то звикла нести відповідальність і сприймала нас як своїх підопічних Приємно було
    Для нас було проведено інструктаж і все таке ...