Грошова допомога постраждалим у війні!
Магазин спортивного харчування Strong Life
RSS лента

Дорога туди

 :: Uksus

Оценить эту запись
27.12.2007 в 00:39 (704 Просмотров)
Будь-яка подорож починається з дороги. Це міг би бути швидкий і, я так думаю, безболісний переліт, але справжні українські дівчата не шукають легкого шляху, тому випала на мою долю довга поїздка фешенебельним автобусом з туалетом, телевізором, кавою та суперкріслами, які приймають надзручне положення під час сну. Звичайно, туалетом можна було користуватися тільки в крайньому випадку, здебільшого ж – «дівчатка направо, хлопчики наліво». Каву видавали на кордоні як заспокійливе. Щоб подивитися телевізор треба було витягти шию, максимально наблизившись до сусідки, і визирати з-за попереднього крісла, яке виявилося не таким вже і супер. Що втішало, так це близькість розташування міста Дрездена до польсько-німецького кордону і можливість попрактикуватися в розмовній німецькій завдяки наявності в автобусі представника гостинної Німеччини.
Двадцять шість годин подорожі промайнули як двадцять шість годин подорожі.
Дрезден зустрів мене яскравим сонцем і привітним гером, який люб’язно пояснив, як доїхати до пункту призначення і написав детальний план побачивши повне нерозуміння в моїх очах. «Сучасний» подумала я, коли побачила трамвай. «Зручний» подумала я, коли поїхала на ньому. Цікавим здалося те, що зупинки оголошуються, а не робляться. Якимось дивом мені вдалося вийти на потрібній мені зупинці, де я скоїла перший злочин в Німеччині: я викинула папірець просто на асфальт, за шо була покарана докірливим поглядом якогось дідуся і нагороджена розуміючою посмішкою якоїсь дівчини. Далі був не менш зручний, сучасний і гарний ніж трамвай автобус, на якому я проїхала до зупинки, що була позначена на карті, висланій мені заздалегідь, як точка, з якої я мала б почати своє перебування на дрезденській землі – Хауптбанхоф. Німцям, очевидно, не спадало на думку, шо заощадливі українські водії висаджують своїх пасажирів десь на окраїні міста, тому і була намальована карта, по якій я мала нормально дістатися місця призначення саме з головного залізничного вокзалу. Звісно, карта мені не дуже допомогла, бо я успішно проїхала свою зупинку вже іншим автобусом, вигляд і комфортність якого вже не дивували, шо є логічним, адже до всього хорошого звикаєш ну дуууже швидко. Варто зазначити, шо в Німеччині сплачується почасове користування суспільним транспортом. До закінчення терміну дії мого квитка залишалося дві хвилини, а я була аж на дві зупинки далі ніж потрібно. При вході в черговий автобус між мною і водієм відбулася розмова. Тобто я і раніше якось говорила, але це був мій перший повноцінний діалог з німцем. Напруження від подорожі трохи спало, бо виявилося, що, по-перше, я можу спілкуватися з іноземцями, а по-друге, двох хвилин було цілком достатньо, щоб доїхати назад до потрібної мені зупинки.
І ось він – Дрезденський технічний університет або TUDIAS …

26.04.2007 00:01
Категории
Зі старого. , Зоммеркурс

Комментарии

  1. fragov -
    Аватар для fragov
    Нарешті до блоґів повернулася Уксус! Вітаю!

    Папірець, до речі, підняла?
  2. Uksus -
    Аватар для Uksus
    Нарешті до блоґів повернулася Уксус! Вітаю!

    Папірець, до речі, підняла?
    Дякую ... дійсно, нарешті
    Знову той папірець ...
    Перший коментар на цей мій допис був від Odo :
    26.04.2007 15:57
    Гарно написано! А продовження буде? Щодо папірця, згоден швидше з дідусем, бо ненавиджу коли смітять на вулиці, невже так тяжко дійти до першої ліпшої сміттярки? На загал, вважаю цю нашу ганебну звичку смітити на вулиці наслідками монголо-татарского ярма з його неминучими культурними впливами, бо як відомо монголи та китайці й досі кидають на підлогу «нічтоже сумняшеся» все що завгодно, плюються, незважаючи на це ... Читати далі тут.