12.04.2009 в 11:17 (4814 Просмотров)
Вранці їхала на роботу (да-да, сьогодні Вербна Неділя, а я працюю) і дививлася у вікно. Причому погляд мій спрямований трохи вище рівня очей і подумалося мені - чому я дивлюся вгору і опустила погляд. І тут я згадала, чому я завжди дивлюся вгору, бо внизу - люди. Не те, щоб я не любила людей, просто вони дуже специфічно виглядають. От ідеш вулицями іншого міста і не треба шукати куди приткнути погляд, навкруги кльово - архітектура, настрій, люди; вихоплюєш якісь цікавини і почуваєшся комфортно. В Полтаві, в принципі, є що порозглядати, але я тут живу вже багато рочків і трохи набридло. А от люди ... люди змінюються, чоловіки-жінки-підлітки-діти, ідуть-стоять-жують-говорять, посміхнені-насуплені-сонячні-злі, є якась динаміка, можна без нудьги спостерігати але є одне АЛЕ. Це полтавська мода. Саме вона змушує якнайменше дивитися на людей. Шукаю виправдання, намагаюся зрозуміти, але не дано. Що спонукає людей так виглядати? Із моїх варіантів відповідей найреальнішим є нестача грошей. Ну і власне, що хотіла спитати: бідність породжує несмак чи несмак породжує бідність?