запитання

Як на мене....це незалежні поняття - бідність і несмак, але вони інколи мають причинно-наслідковий зв’язок.
Думаю, шо смак - це те, шо вимагає виховання, за виключенням тих рідкісних випадків, коли він є вродженим(генетично переданим).
Мабуть в Полтаві мало приділяють уваги вихованню смаку. Можливо це трапляється якраз частково за відсутності грошей, тобто...нема коли думати про якийсь там витончений смак, коли їсти нічого. І тому, коли гроші з’являються, а момент виховання упущений, натягається на себе все, шо блистить і шелестить :)

Припустимо є 300 грн. Тобі потрібні кросівки. Ціна на базарні кроси і ціна на стокові приблизно однакова. Одна сума і два шляхи
Не погоджуюсь, що бідність породжує несмак.
Укса, а коли ти стала одягатись "не так". З самого народження? Як одягали тебе батьки? Стандартно? Ти мала право обирати одяг? Його купували з тобою разом?
До якого віку ти була відображенням смаку твоєї мами?
Питаю, бо дійсно цікаво, як воно ото так получається, ти ж полтавчанка, мала б носити той самий одяг, що і більшість. Що вплинуло? Оточення на певному етапі життя? Розкажи!
В тебе ж першої з"явились резинові сапожки!

ну, кстати, и не только в полтаве такая тенденция. общеукраинская клоновая мода, чтоли.

Шляхів багато! Бо ж можна на 300 грн купить туфлі чи сапожки чи мокасини чи ще що-небудь, на базарі, в магазині, на секонді, в стоці і тд ...
Сьогодні в тому ж таки автобусі їхала жіночка, вся в темному, якась шляпка, пальтішко, все більш-менш нормально, але чомусь в яскраво-білих дермонтинових тапочках. Чому в білих? Бо грошей немає на ще одні - чорні! А білі, бо все інше в гардеробі світлих відтінків, от тільки цей комплект темний. Яке ще може бути пояснення? Виглядало жахливо, тому тут бідність є причиною негармонійнопоєднаного вбрання.
З самого народження мене вдягала мама, потім я вдягалася саме але в те, що давала мама. Одягали стандартно. Право мала класу після сьомого, але під пильним наглядом батьків. Купували разом. Років до 15.
Черешня, тебе не туди понесло, ми ж не про мене говоримо, а про смак. От не здається тобі, що оце ігнорування виховання гарного смаку, призводить до зубожіння?

Чому не туди понесло?
Я ж і намагаюсь на конкретному прикладі-на тобі))), вияснити, як тебе виховували, що смак "в налічії". Можна б на комусь другому, але ж його так не допитаєш так, як тебе....
Про себе скажу, що у нас мама шила і в"язала, тому ми одягались часто не в магазинні речі, а значить уже за визначенням мали одяг унікальний, не такий як в усих дітей.
Я ж і питаю, а у вас як мами? Словами казали, що то несмак, чи купували якісь цікаві речі, чи шили, чи думка друзів впливала...

Моя мама в глибокому дитинстві шила мені спіднички. Пам’ятаю, одна мені дуже подобалася, а одна, на мамину думку - святкова, зовсім не подобалася. Ще були, мабуть, якісь речі, але я вже не пам’ятаю. Нічого цікавого не купувала. Ніколи не виховувала відчуття стилю чи смаку. Я сама почала шити одяг собі десь з восьмого класу.
ПС: добре, звісно, шо ти взяла мене для прикладу, але на мою скромну думку - я того не заслуговую

Uksus, мені кацца, шо воно все дуже комплексне. Смак - вроджений. "смак" (уподобання). мене мама не вчила, шо рожевий то поганий колір, мені він просто не подобається. комусь подобається. "Смак" (відчувати що шкіряну юбочку в полосочку не ватро комплектувати з бархатною кофтинкою в цвіточок і босоніжками "а-ля Хастлер") або також вроджений, але частіше, вихований. в нас люди часто користуються тільки першим. виглядає воно приблизно так: " мені подобається, бо модно". а моду в нас формує хто? Правільно. речовий ринок і низькосортні зірки. дівчатка (переважно) з низьким рівнем розвитку і якшо завершеною, то неякісною среедньою освітою цю моду культивують.
Кста, я думаю, у всіх були такі розмови з продавцями:
- мені кепочку. чорну, без стразів і малюнків
- ось
- БЕЗ СТРАЗІВ!
- та тут всього сто штук! їх пачті не видно
- БЕЗ СТРАЗІВ!!!!
- ДЄВУШКА, ТА ЦЕ Ж МОДНО!!!!!!
- До побачення!

ЗІ: а дивитися і справді часто не хочеться. сумно воно якось.

(чоловіків лишаєм за дужками дослідження). Я би не сказав, що полтавські дівчата обділені смаком - але це ІНШИЙ смак. Вони носять актуальне, виглядають трохи гламурно і значною мірою стандартно, але гарно (а через два тижні виглядатимуть ще гарніше). річ у тім, що вам зараз хочеться іншого, це раз, і щось вас зараз змушує дивитись на оточуючих критичніше ніж звичайно, це два.
Це "щось" може бути зворотньою реакцією на їхні погляди на вас - вони вбачають в вас жінку іншої породи (ви бачили, як ставиться зграйка горобців до кольорового папуги, який прибився до них?...)

2 Victorious

В чомусь Руде права. І Вікторіус теж.
І це ЩОСЬ - більшість однакові. І ці однакові - вони так несхвально дивляться на тих, хто відрізняється від маси. Мало того, вони ще дозволяють собі відкривати рота і казати "А шо це таке на тобі? Шо за тряпкі? Ти шо, не можеш як людина одітися?" Ну от що в такому випадку сказати людині? "Подивіться краще на себе" чи що? Ти ж не критикуєш, навіть якшо це верх твого несхвалення. А тут - такі заяви, ніби вони мають право диктувати :(

На мой взгнляд уже просто все въелось.Жили б мы в другом городе тож самое б говорили.

ми часто говоримо про те, чому смаки більшості не співпадають зі смаками меншості. так от, дійшли до такої думки, що по ящику сплошнякова пропаганда гламуру і блиску, і от є люди, які самі думати не уміють і не хочуть (так як в Совку, всі мали одягатися в схожі речі, а журнали мод інших країн тре було никати, ьо перевезти їх через кордон не можливо було, це Зайцев розказував.) Так от і нині, за людей думає фешн-індустрія, тіки тре врахувати, шо більшість фіфочок на роботу не ходять, а висято по клубам і тусують. а ми, звичайні мурахи, маємо туди мотнуться, соди, на конвеєрі стояти в джинсах у стразах кажеться мені, не дуже тойво...
Я особисто одягаюся в стоках-секондах, бо а) дешевше, б) адекватно. Іноді натрапляю на всіялякі Терранови чи Калліопи, там теж можна іноді скупитися, але на сейлах. Бо в звичному режимі там неімовірні ціни.
Шити зараз для себе, я вважаю, не вихід. Хороші тканини коштують дорого. В мене мам раніше шила, а зараз ні. Бо улюблена тканина - трикотаж, а з неї без машинки-звєря фіг шо нашиєш.
Одяг нині як ознака статусу, як мітка, з якого можна "прочитати" про те, що то за людина поряд. Більшість нинішніш дівок намагається надати собі напускного статусу, одягаючи блискуче "Маде ін Чайна", і не задумуючися над тим, що воно ніколи не стане Луі Вуітоном.
Мене одягали мама, але коли ми йшли на ринок, вона казала "є ось така сума, вибирай", і ми довго лазили і вибирали. Єдине шо вона уточняла, коли я намагалася шось надто екстравагантне обрати "ти його носитимеш?" Іноді я відмовлялася, а здебільшого обирала. Так в моїм гардеробі з"явилися напівсапожки "Рокерс" у 8 класі. Так шо, я робила себе сама, а мені лише допомагали.
Стиль - поняття, яке не міряється кілограмами. Це або вроджене, або набуте, але в більшость нинішніх модниць є поняття "актуально", але не "стильно". Зверніть увагу, у моді знову "варьонки", по 700 грн штани! І є такі, шо оддадуть за них останню зарплату. шкода...

Мене засмучує, шо це "Маде ін Чайна" бере від дизайнерів, від стильних речей найкрикливіше, тулить це "модне" куди не лінь і ще може поєднувати непоєднуване, а полтавчанки все це хавають і ходять вулицями з виразом "Я Звізда" на обличчі, коли насправді - низьковартісна повія. Але, як сказав вчора один знайомий:
- так на них ноходится те кому это нравиться, так они выражают свой внутр мир, как и ты...
aneisha, діалог - просто супер! дуже життєво!
Victorious, згодна щодо гламуру, що, може, це інколи гарно, але щодо смаку ... все-таки трохи обділені Мені ще писалося не стільки про дівчат, але й про доросліших людей. Про літніх жінок-чоловіків. Дуже рідко зустрічається таке, що доросла жінка гарно виглядає. Чомусь в основній масі не хочеться дивитися на людей. Ну і от - вони байдужі до самих же себе через нестачу грошей? Чи оця байдужість і диктує нам умови життя, статки?

Пора доставать виварку :)

Укса, навіть не бідність і нестача грошей на то впливає, а просто люди життям затуркані. Тоїсть то шо грошей нема, то типу факт. А до того, що їх нема, мотаєшся днями, дбаєш про хату, товчешся на роботі, діти, чоловік і старі батьки. Коли за собою слідкувати... це одна з причин, але насправді їх мільйон! від простого небажання дбати про себе "а нашо?" і закінчуючи неможливістю про це подумати... про то шо заскарублі від грязюки руки можна попарити перед тєлєком, почистити нігті, і пробачте, підмиватися не раз на тиждень. я знаю таких людей, не старих, до 50 років. але це аут.
а молоді дівки просто не формують себе, а хавають то, шо "модньо", шоб було так як в усіх. хоча глибинно причину такого несмаку я не розумію. це як про автолюбителів анекдот "куме, а як ото машина робить, шо вона їде? -зараз розкажу! - та, розказати я і сам можу, я зрозуміти не можу. "

А як вам передачі типу "Снимите это немедленно!" Хотіли б взяти участь?

нє, нє Чері, не хотіла б. я бачила фото дівчини якоїсь, вона типу ролєвічка була. її одмили от фейс-арту, покрасили в блонд, постригли каре і оділи плащик. вродь і стільно, але видно шо не її, а на лиці - повна безнадьога. кугутський варіант "снімітє..." - наша місцева Марі-манія. там ще тих уродів роблять.

"Так одягатися" - это как? Ярко, плохо, некрасиво, дорого, бедно?
Обертка хорошо воспринимается исключительно в комплексе, по Чехову - и душа, и лицо и мысли, и одежда :)
Деградация одного из компонентов ведет к понижению экспириенса.

А может проще относиться, и таки позволить Васе ходить в спортиках, Пете - в подштанниках, а Машеньке - в очень короткой красной юбочке и в сапожках "под трусики", а Виталику, в конце концов, прийти в ночной клуб в классике. И именно это будет необычно и здорово!

Прішелец, та їм ніхто і не забороняє. Просто штучна свідомість, виражена через одяг дисгармонує з світосприйняттям таких індивідів, як ми. Воно канешно ясно, шо на таке мені можуть закинуть "та як можна ходить в таких джинсах як ти ходиш? це ж не сексуально (не гламурно, не модно, не... не ...не...)" але тут питання - чому так блискуче і поголовно всі?

Навіяно пасажем про жіночку в чорному і білих тапочках:
я майже таке саме спостерігав у Лондоні. молода особа без макіяжу приємної зовнішності в стільному вузькому довгому чорному пальті і білих кросівках, за спиною дерматиновий рюкзачок. (доволі типово для тієї країни). здалося дикістю. тепер думаю - нормально.
будьмо поблажливі!
(але нехай і інші будуть)
Малоросійській душі дуже кортить насадити на готовому виробі ще один бант або кремову розочку. он і проня прокоповна так робила. не в грошах діло!