Полтава форум

Щось темне, липке всередині... Уповільнює мене дико. Останні дні дійсно напружують, може здатися, що щось і роблю, а на справді? Нічого. Форум відбирає левову частину мого дня, хоча часто виникає питання: "А воно того варто?"
Інколи виходить як в тому анекдотові про чукчів, яким подарували КАМАЗ: "Ах да! Харошій машіна, толька собакі сільно устают..." Чи може в мене руки не з того боку виросли?
Хотілось би все звалити на якусь там чорну смугу або занепад сил......

Випала нагода прийняти участь в реставрації Полтавської битви. Поки що вчать кататися на конях. Більшість з тих, кого набрали, коней вживу вперше побачили, тож подивимося, що з того вийде.

...

Та вже склалося, що людина, яка має якісь вади фізичного, але, частіше, психологічного характеру хоче відігратися на суспільстві та на інших людях. Тобто замість того,...

Сьогодні зареєструвався і створив групи Полтава форуму в трьох соціальних мережах. Був здивований побачивши там людей, яких навіть за комп'ютером не чекав побачити... Ще й знайомі. Видно і до нас прогрес потроху добирається. А мені вже якось не цікаво, чи то старію, чи то відвик від спілкування з людьми, які мене знають в офф-лайн. Чи взагалі від спілкування відвик. Але відчув, що по-троху, але почну відставати від всього цього, не зараз, так через 10-15 років точно.

Як же важко бува відпустити минуле... Відпусти...

Відпусти